Середній показник ефективності українських господарств – низький. Більшість аграріїв відстають в продуктивності від незначної кількості прогресивних компаній. Про це йдеться в звіті проекту «Німецько-український агрополітіческій діалог» (APD). Дослідники Мартен Граубнер і Ігор Остапчук проаналізували ефективність і рентабельність українського рослинництва. В статті пропановано скорочену версію звіту, повну можно завантажити за цим посиланням або перейти на джерело дослідження за цією адресою.
Три кліматичні зони
У світі збільшення виробництва с / г культур йде паралельно зі скороченням або непропорційним зростанням посівних площ. Тобто підвищується продуктивність компаній.
Незважаючи на сприятливі природні умови, середньостатистична врожайність в Україні тільки недавно перевищила світові середні показники. Виникає питання: чи використовують українські господарства потенціал врожайності свого грунту повністю?
Дослідження APD базується на даних українських сільськогосподарських підприємств, наданих Державною службою статистики України. Дані охоплюють період з 2008 по 2013 р Спостереження проводилися за 51,6 тис. Українських господарств в області рослинництва.
Для того, щоб краще дослідити ефективність господарств, територію України поділили на три кліматичні зони (виробничі області):
- 1-я кліматична зона – досить волога, помірно тепла;
- 2-я кліматична зона – недостатньо волога, тепла;
- 3-тя кліматична зона – суха, дуже тепла.
Аграрії мають великий потенціал до збільшення врожайності
Українські господарства показали низьку технічну ефективність (як пояснив Aggeek Ігор Остапчук, загальна неефективність пояснюється відставанням більшості від кращих підприємств) , продуктивність компаній – вкрай різнорідна. Оскільки висока залежність між технічною ефективністю і рентабельністю, 15-30% фермерських господарств щорічно демонструють збитки. Особливо неефективними дослідники назвали регіони, які мають обмежені водні ресурси.
На продуктивність господарств значно впливає якість землі. Українські виробничі системи погано адаптовані і намагаються максимізувати прибуток шляхом вирощування таких культур, як пшениця, кукурудза і соняшник. Результатом залежності від експорту цих культур стало те, що події на світовому ринку с / г продукції роблять значний вплив на продуктивність господарств.
Незважаючи на це, загальна тенденція показує поступове зростання рівня врожайності – здебільшого це заслуга агрохолдингів.
Також аналіз показує, що є значний потенціал для збільшення врожайності за рахунок інтенсифікації виробництва. Однак українські господарства не користуються такою можливістю. На думку дослідників, збільшення інвестицій у виробництво не відбувається через зовнішні причини:
- обмежений доступ до фінансових коштів для короткострокових або довгострокових інвестицій;
- недосконалість ринку землі (її вільна передача, наприклад, від неефективних до ефективних господарствам, обмежена, – неефективність “консервується”);
- великі ризики (наприклад, ризик посухи нерівномірно розподілений і вимагає відповідної системи страхування);
- ризики, пов’язані з тим, що с / г виробництво орієнтоване міжнародний ринок. Тільки обробка насіння соняшнику добре розвинена в Україні, зовсім інша ситуація для сої і ріпаку.
Також у дослідженні зазначається, що регулювати середню ефективність господарств можна за рахунок субсидій. В Україні такий механізм присутній лише у вигляді відшкодування ПДВ. Дослідники виявили його позитивний вплив на врожайність. Однак зазначають, що цей вплив неоднорідне. У сфері політичних інструментів краще зосередитися на пом’якшення недосконалостей на ринках капіталу і землі, розвитку системи страхування.
Кілька тенденцій
Швидко зростають площі землі у агрохолдингів
41,5 млн га або приблизно 71% загальної площі в Україні займають сільськогосподарські угіддя. Фізичні особи або домогосподарства використовують третину цієї землі, і близько половини земель експлуатують комерційно орієнтовані господарства. Якщо порівняти 2008 і 2013 роки, видно незначне збільшення загальної площі, що обробляється невеликими господарствами (менше 100 га). Землі, оброблювані іншими типами виробників, скорочуються. Причина – швидке зростання площ агрохолдингів. Утримуючи в середньому 5,7 тис. Га на одне дочірнє підприємство холдингу, такі організації значно перевищують розмір середнього господарства.
Розподіл господарств за розмірами використовуваного земельної ділянки
Джерело: AgriSurvey, 2013
Частка агрохолдингів в рослинництві в 2014
Джерело: (AgriSurvey), 2015
Прибуткові культури заполонили поля
Виробництво експортно-орієнтоване: в 2013/14 рр. більше половини вироблених зернових було вивезено. Також нинішні посіви значно відрізняються від тих, що були в 1990 році: частка кукурудзи зросла з 3% до 20% від загальної посівної площі, соняшнику з 5% до 22%, сої з 0,3% до 9% і ріпаку з 0, 3% до 5%. Ці культури замінили фураж і деякі нішеві культури, які були призначені головним чином для внутрішнього ринку. У 2013-му вони склали 92% від посівної площі і дали 87% доходу.
Структура посівних площ
Структура продажів також характеризується збільшенням частки кукурудзи (з 12% в 2008 р. До 28% в 2013), соняшнику (з 12% в 2008 р. До 19% в 2013) і сої (з 3% у 2008 році до 7% в 2013).
Виробництво механізуються, продуктивність збільшується
У порівнянні з 2000 роком в 2014-му на 79% зменшилася використання робочої сили. Механізація привела до інтенсифікації виробництва та зростанню врожайності. Однак через цінові тенденції на світових ринках в 2012-2013 рр. прибуток зменшився. Дослідники говорять, що це сповільнило позитивну тенденцію в технологічному напрямку.
Кількість працівників і продуктивність праці, 2000. = 100%
Разом з тим, звіт показав, що при збільшенні кількості впроваджуваних інновацій, падає середня ефективність підприємств. Таке суперечливе твердження не давало нам спати, тому ми попросили розтлумачити цей висновок Ігоря Остапчука . “Це, умовно, першопрохідці, які впроваджують нову технологію. Завдяки цьому у них зменшуються витрати на одиницю продукції, а отже – ефективність зростає. Однак в інших підприємствах ефективність щодо першопрохідців падає, хоча в контексті окремо взятого підприємства вона може залишатися незмінною. Звідси , чим більше інтенсивність впровадження технологій в невеликій групі першопрохідців – тим вище розрив між підприємствами. А, отже, і нижче середня ефективність “ , – пояснив він.
Приступимо до пшениці, кукурудзі і соняшнику
Зрозуміло, що врожайність цих культур залежить від кліматичної зони. Найвищий рівень врожайності зафіксований в другій кліматичній зоні завдяки сприятливій температурі, вологості і якості грунту. Однак у випадку з кукурудзою висока врожайність спостерігається і в першій кліматичній зоні.
Середні показники рентабельності на рівні країни вказують на низьку рентабельність виробництва зерна (2.4% для пшениці і 1.5% для кукурудзи) і значно кращу рентабельність виробництва соняшнику (28.5%).
Посівні площі, виробничі витрати, прибуток і врожайність в Україні в 2013 р за кліматичними зонами. Карти відображають частки посівних площ, зайнятих конкретними культурами в кожному регіоні. Межі кліматичних зон виділено чорним кольором.
Для пшениці добрива виявилися найбільш обмежуючим фактором врожайності. Дослідники відзначають, що додаткове додавання добрив на 1 тис. Грн. / Га призвело б до збільшення врожайності приблизно на 1-1,2 т / га. Навпаки, витрати на посівний матеріал не мають істотного впливу на врожайність, крім другої кліматичної зони. Важливі також орендна плата за землю, вартість робочої сили, амортизація та інші виробничі витрати. Крім того, спостерігається ефект масштабу: великі господарства досягають високої врожайності пшениці.
У дослідженні наголошується, що велика прибуток на гектар, отримана в попередньому році, позитивно впливає на врожайність. Цей ефект актуальний для всіх кліматичних зон. Гарне вплив досягається і для господарств, які займаються ще й тваринництвом в другій і третій кліматичних зонах – вони можуть, наприклад, використовувати гній додатково до інших добрив.
Результати звіту про виробництво пшениці аналогічні і для кукурудзи (інтенсифікація, ефект масштабу і т.д.). Також наголошується, що в другій кліматичній зоні розширення виробництва кукурудзи (за площею посіву) може сприяти врожайності. Тобто видно потенційна вигода від спеціалізації. Вирішальне значення для підвищення врожайності має посівний матеріал. Йому слід приділяти значну увагу.
Немає суттєвої різниці в спостереженнях і по соняшнику . На рівень врожайності цієї культури позитивно впливає майже будь-яка дія по інтенсифікації: добрива, витрати на робочу силу, послуги третіх сторін або інші матеріальні витрати. Великі господарства мають високу врожайність в третій кліматичній зоні (але господарства, які мають велику площу саме соняшнику мають високу врожайність у другій кліматичній зоні).
Повнний доклад
[gview file=”http://www.www.agro.dn.gov.ua/downloads/2018/01/Efektyvnist_ta_rentabelnist_ukrayinskogo_roslynnytstva.pdf”]джерело:AGGEEK.NET
