Лаборатория родючості грунтів та ґрунтозахисних технологій ДП ДГ «Донецьке» ННЦ ІГА підготувала рекомендації виробництву щодо підготовка ґрунту в агроформуваннях Донецької області після збирання врожаю ранніх колосових сільсьськогосподарських культур під озимі культури в умовах 2020 року.

Технологія вирощування основної зернової культури регіону пшениці озимої буде ефективною, якщо вона гармонійно працюватиме в системі: ґрунтово-кліматичний потенціал – рівень родючості ґрунту – попередник – сорт – строки сівби – норми висіву – збалансоване мінеральне живлення та фінансовий стан агрофітоценозу – раціональний обробіток ґрунту та збір врожаю.

Сучасні високопродуктивні сорти озимих зернових культур відзначаються підвищеними вимогами до попередників, родючості ґрунту, наявності вологи та чистоти поля від бур’янів. Суворе дотримання усіх без винятку агротехнічних прийомів забезпечує одержання високих урожаїв з відповідною якістю зерна.

На сьогодні важливим є питання підготовки ґрунту під майбутній урожай, найголовніше це збереження наявної вологи та накопичення майбутньої. Так, за багаторічними даними, кількість опадів, ймовірних у третій декаді липня та в серпні становить біля 100 мм. Якщо цю кількість зберегти від непродуктивних втрат, то створиться сприятлива ситуація для отримання своєчасних сходів, передусім – ріпаку озимого.

Підготовка ґрунту під озимі зернові розпочинається негайно після збирання врожаю попередника. І при виборі найбільш прийнятного способу обробітку ґрунту необхідно враховувати цілу низку факторів: ґрунтово-кліматичні умови та зволоження, кількість продуктивної вологи в орному шарі і характер погоди у період проведення обробітку, стан розмноження й розвитку головних видів потенційних шкідників і хвороб, а також рівень забур’яненості кожного окремого поля тощо.

Загальними заходами у системах обробітку ґрунту при вирощуванні озимих зернових повинні бути:

  • післязбиральне лущення;
  • здійснення лущення в єдиному циклі зі збиральними роботами з мінімальним розривом у часі, особливо за посушливих умов;
  • проведення наступного основного обробітку з вирівнюванням і ущільненням поверхні;
  • доведення поля до посівного стану в єдиному технологічному циклі із застосуванням агрегатів, обладнаних розпушувальними або підрізаючими органами, котками чи комбінованими агрегатами;
  • здійснення передпосівного обробітку в єдиному технологічному циклі із сівбою з мінімальним розривом у часі між ними.

Після збирання врожаю зернових культур слід проводити лущення, що є важливим прийомом попереднього обробітку ґрунту, який дає змогу вдало поєднувати ефективне обмеження чисельності і поширення потенційно небезпечних видів бур’янів, шкідників та хвороб зі збереженням вологи, належного фізичного стану ґрунту перед основним обробітком. Для цього використовують як дискові, так і полицеві лущильники. Обробляють ґрунт на глибину від 5-6 до 8-10 см дисковими лущильниками, дисковими боронами або важкими культиваторами, обладнаними стрільчастими лапами, останні знаряддя мають переваги на полях з багаторічним типом забур’яненості. Полицевими лущильниками обробляють ґрунт на глибину 14-16 см.

В останні роки в землеробстві користуються попитом біодеструктори, які являються незамінним матеріалом щодо поповнення ґрунту гумусовими і поживними речовинами для рослин та ґрунтових мікроорганізмів через рослинні рештки – стерня, стебла та солома сільськогосподарських культур. Тривалість їх розкладання визначають переважно кліматичні умови (вологість і температура), кількість біомаси культури, виробленої і залишеної на поверхні ґрунту. Надмірна хімізація спричинює дефіцит корисної мікрофлори, уповільнює розкладання рослинних решток, сприяє накопиченню лігніну, фенолів, які пригнічують ріст сільськогосподарських культур і мінералізацію ґрунтової органіки, загалом погіршуючи стан ґрунту. Як наслідок – знижується врожайність. Тому останнім часом для покращання родючості ґрунтів застосовують препарати – біодеструктори пожнивних решток. Рослинні рештки мають бути максимально використані на потреби ґрунту з метою підвищення інтенсивності гумусоутворення. Загортання післяжнивних залишків і соломи зернових з додаванням компенсаційної дози азоту забезпечує посилення ферментативної активності ґрунту, збагачення його біологічно активними речовинами,  поліпшує аерацію та поживний режим та структуру ґрунту.

Але після завершення збирання зернових культур спостерігаються непоодинокі випадки спалювання стерні, адже для господарів цей спосіб є найбільш дешевим прийомом утилізації пожнивних решток. Спалювання соломи призводить до підвищення температури на поверхні ґрунту до
360 оС, на глибині 5 см ‒ до 50 оС. Спостерігається вигорання гумусу, висушування та зменшення водопроникності ґрунту, загибель ґрунтової мікрофлори та фауни ґрунту. Тому ми вважаємо спалювання стерні неприпустимим.

Передпосівний обробіток ґрунту – одна з найважливіших ланок ресурсоощадної технології, від якої залежить глибина загортання насіння, дружність і рівномірність появи сходів озимої пшениці, ріст, розвиток і продуктивність рослин. Основним його завданням є створення оптимального структурноагрегатного посівного шару. Розрив між передпосівним обробітком і сівбою повинен бути мінімальним – не більше 1-1,5 години. Поле при цьому не встигає пересохнути і насіння лягає у вологий ґрунт. Для того, щоб краще було видно слід маркера, передпосівний обробіток проводять під невеликим кутом до напрямку сівби. Необхідно дотримуватись перекриття (15-20 см) між суміжними проходами культиватора. Високу якість забезпечують комбіновані агрегати. Ці знаряддя створюють ущільнену підошву, на яку потрібно висівати насіння.

Для ефективного проведення обробітку ґрунту на потрібну глибину бажано використовувати комбіновані агрегати. За їх відсутності якісно підготовити ґрунт можна одноопераційними знаряддями: важкими боронами, культиваторами, голчастими боронами.

Передпосівний обробіток ґрунту з урахуванням культури-попередника.

Пари слід обробляти так, щоб знищити бур’яни і одночасно не висушувати ґрунт, тому культивації по пару проводяться на глибину 6-8 і 5-6 см. У більшості випадків догляд за парами повинен обмежуватись боронуванням, а при значній забур’яненості – використанням гербіцидів.

Для підготовки ґрунту після стерньових попередників краще застосовувати комбіновані агрегати, борони або культиватори.

Після збирання парозаймаючих культур (кормові сумішки, кукурудза на зелений корм) застосовують мілкий обробіток на глибину від 6-8 до 10-12 см. Для цього використовують дискові знаряддя, культиватори, комбіновані агрегати різних типів.

Після кукурудзи на силос доцільно проводити поверхневе дискування на глибину 6-8 см добре загостреними дисковими боронами. Добрі результати забезпечують комбіновані агрегати на глибину 8-10 см, які за один прохід якісно обробляють ґрунт.

На полях після гороху, сої, гречки, люцерни підготовку ґрунту доцільно проводити поверхневим способом за допомогою дискових, плоскорізних знарядь та комбінованих агрегатів на глибину 8-10 см.

Взагалі, після дощів та при проростанні бур’янів і падалиці слід проводити додаткову культивацію на глибину 8-10 см або 6-8 см залежно від часу, що лишився до сівби (за необхідністю).

Вимоги до попередника під пшеницю озиму.

Раннє збирання – важлива умова, адже підготовка ґрунту під сівбу пшениці часто починається в серпні. Тому пізні сорти сої, кукурудза, цукровий буряк, пізній соняшник – варіанти, які унеможливлюють або дуже скорочують терміни сівби озимої пшениці.

Накопичення вологи в ґрунті. Для проростання і нормального розвитку сходів озимої пшениці потрібно досить багато вологи. Але проблема в тому, що у час сівби в багатьох регіонах України можуть спостерігатись посушливі умови, тому час посіву або відтерміновують до випадання осінніх дощів, або обирають попередник, що накопичує в ґрунті достатньо вологи. Ідеальними в цьому плані є чорний пар, посіви сидератів, злакових та бобових трав на зелений корм, кукурудзи на силос. А от кукурудза на зерно та соя, які виносять дуже багато вологи з ґрунту в останніх місцях вирощування, значно збільшують ризик отримання проблемних сходів. Проблема полягає в тому, що як чорний, так і зайняті пари у сучасних сівозмінах майже не використовуються, тому цих попередників критично мало.

Відсутність падалиці та бур’янів. Зазвичай пшеницю озиму сіють у дуже стислі строки, як тільки звільнила поле попередня культура. Часу на боротьбу з бур’янами часто не залишається. До того ж обробіток ґрунту під пшеницю робиться неглибокий, адже коренева система рослин розвивається переважно у верхньому шарі. Це сприяє проростанню падалиці та забур’яненню посівів. Наступного року засмічення поля падалицею соняшнику, ріпаку, жита, ячменю, гречки та інших культур створить чимало проблем під час жнив і може призвести до зниження класності зерна.

Відсутність спільних хвороб. Багато кореневих гнилей, фузаріоз, сажкові гриби та інші хвороби пшениці масово поширюються полями в Україні лише з причини недотримання сівозміни. Сівба пшениці по пшениці чи інших зернових колосових обернеться підвищеними витратами на захист посівів, зрідження сходів узимку, спалахами хвороб колоса наступного року. Це ж стосується і розвитку шкідників, які накопичились у лісосмугах та ґрунті поля і з нетерпінням чекають на нові сходи.

Отож, відмінними попередниками під озиму пшеницю можна вважати чорний та зайняті пари, бобові культури, крім сої, багаторічні бобові трави.

Добрими попередниками є озимий ріпак, рання соя, рання картопля та цукровий буряк перших строків сівби, кукурудза на силос, овочі та інші просапні культури, льон, гречка.

Задовільними попередниками є кукурудза та соняшник ранніх термінів збору, соя, сорго.

Добрива. Високі врожаї зерна озимих зернових доброї якості отримують у сівозмінах, де систематично вносять органічні і мінеральні добрива в рекомендованих нормах. Система добрив повинна поєднувати основне внесення з підкормками азотом.

Норми мінеральних добрив, строки і способи їх внесення враховують рівень удобрення попередника, а також забезпеченість ґрунту елементами живлення.

При розміщенні пшениці озимої по чорному пару слід вносити добрива в дозі N30-60Р30-60К30, по зайнятому – N60Р60К30. Вказані дози добрив гарантують одержання приросту врожаю зерна на рівні 5-7 ц/га, що в 1,5-2,0 рази перевищує витрати на їх внесення.

Під пшеницю озиму після багаторічних трав та гороху необхідно вносити мінеральні добрива в дозі N30Р30-45К30.

При вирощуванні озимої пшениці після кукурудзи на силос та інших непарових попередників слід вносити мінеральні добрива N40-60Р40-60К30. На ґрунтах з високим вмістом обмінного калію обмежуються застосуванням тільки азоту і фосфору.

Слід мати на увазі, що внесення збільшених доз азоту, не збалансованих фосфором і калієм, може призвести до значного ураження рослин грибковими хворобами (фузаріозом стебла і колосу, кореневими гнилями). Якщо добрива є в обмеженій кількості, то в першу чергу їх слід застосовувати після непарових попередників для припосівного внесення в невеликих дозах – 15-20 кг діючої речовини на гектар.

В осінній період рослини пшениці озимої дуже чутливі до поживних речовин. Хоча вони засвоюють у цей час відносно невелику їхню кількість (до 30 % річної потреби), однак є дуже чутливими до їхнього дефіциту. Тому, якщо до сівби добрива не застосовували, їх необхідно внести при сівбі, або в осіннє підживлення у нормі N30Р30К30.

Встановлено, що врожайність рівномірно зростає при використанні дози азоту до 80-100 кг/га, а при подальшому збільшенні цієї дози приріст врожаю уповільнюється, або й припиняється повністю, і починає помірно підвищуватися вміст білка в зерні.

Найбільш високу ефективність добрива мають у сприятливі роки, але і в посушливі основне їх внесення підвищує зимостійкість та врожайність озимих культур.

Висновки. Якісна підготовка ґрунту, виважена система удобрення та врахування місця культури у сівозміні – це основа для ефективності технологічного комплексу заходів по вирощуванню озимих зернових сільськогосподарських культур.


Лабораторія родючості ґрунтів та ґрунтозахисних технологій
ДП  ДГ «Донецьке» ННЦ ІҐА

Facebook
Pocket
Email
Print
Scroll Up

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: