Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 сформулювала правову позицію щодо належного способу захисту прав власника земельної ділянки, щодо якої до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право оренди іншої особи.
Обставинами справи встановлено, що власниця земельних ділянок звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі та зобов’язання повернути земельні ділянки, посилаючись на те, що не укладала спірних договорів, а підписи від її імені їй не належать.
Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов, усунувши перешкоди у здійсненні позивачкою права користування належними їй земельними ділянками шляхом зобов’язання відповідача повернути їх власниці.
Переглядаючи справу, Велика Палата Верховного Суду підтвердила раніше сформований правовий висновок про те, що ефективним способом захисту прав власника, позбавленого права користування належним йому майном, є пред’явлення негаторного позову.
Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пред’явлення негаторного позову шляхом повернення власнику майна не є єдиним універсальним способом захисту порушених прав.
Суд зазначив, що для ефективного захисту прав власника земельної ділянки, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов’язальних правовідносинах, власник може звернутися з негаторним позовом, зокрема шляхом пред’явлення вимоги про повернення земельної ділянки, визнання відсутнім права оренди або скасування державної реєстрації речового права залежно від обставин конкретної справи.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що предметом негаторного позову є вимога про усунення будь-яких перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а тому позивач, з огляду на характер порушення, самостійно визначає спосіб, у який він вважає за можливе усунути такі перешкоди.
Крім того, суд звернув увагу, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови у позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача захистити порушене право є очевидним, а заявлені вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту.
За результатами касаційного перегляду Велика Палата Верховного Суду залишила касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Довідково: відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідні норми права.
