Верховний Суд постановою від 1 липня 2026 року у справі № 911/786/25 задовольнив касаційну скаргу селищної ради у спорі щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що селищна рада прийняла рішення про поновлення договору оренди, однак не підписала відповідну додаткову угоду.

Розглядаючи справу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що поновлення договору оренди земельної ділянки в комплексі з водним об’єктом не може здійснюватися виключно за правилами статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Верховний Суд вказав, що хоча відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 963-IX поновлення договорів оренди водних об’єктів здійснюється без проведення земельних торгів, це не є підставою для їх автоматичного поновлення на попередніх умовах.

Суд наголосив, що такі договори мають відповідати вимогам земельного, водного та спеціального законодавства та містити додаткові істотні умови, зокрема щодо розміру орендної плати за водний об’єкт, його площі та об’єму, характеристик гідротехнічних споруд, а також обов’язків орендаря щодо охорони та експлуатації водного об’єкта. Невід’ємною складовою договору є паспорт водного об’єкта.

У цій справі Верховний Суд встановив відсутність погоджених істотних умов договору, паспорта водного об’єкта та погодження договору центральним органом виконавчої влади у сфері водного господарства.

Крім того, суд підтвердив, що саме рішення органу місцевого самоврядування про поновлення договору без дотримання вимог законодавства не є достатньою підставою для його укладення.

Довідково: відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідні норми права.